Займенники

Займенник (Pronoun) – самостійна частина мови, що вказує на особу, предмети, явища, що вже були згадані в тексті, але не називає їх. Таким чином, займенники допомагають уникнути повторень однакових іменників та інших частин мови.Это текст. Перетащите его в любую часть страницы и кликните дважды, чтобы написать что-то интересное.

Займенники за своїм значенням поділяються на наступні групи:

Особові.
Відносні.
Питальні.
Розділові.
Присвійні.
Вказівні.
Універсальні.
Заперечні.
Зворотні.
Взаємні.
Невизначені.

Особові займенники

Головне призначення особових займенників (Personal Pronouns) – заміна іменників, якщо з контексту в тексті зрозуміло, про що або про кого йде мова.

В англійській мові займенник you відповідає як однині (you в значенні ти), так і множині (you в значенні ви). Саме тому дієслово після займенника you завжди стоїть в формі множини. Українською мовою займенник you може перекладатися як «ти», «ви» (форма множини) або «Ви» (ввічлива форма) в залежності від контексту.

Займенник it (це, воно) вказує на всі неживі предмети, події, явища, поняття. It також використовується для позначення тварин.

Займенник it також може використовуватися для позначення людей, коли мовець намагається встановити особу іншої людини.

Займенники he (він) та she (вона) використовуються тільки для позначення людей в третій особі однини, що в реченні виступають якості підмета.

Вказівні займенники

Вказівні займенники в англійській мові (Demonstrative Pronouns) вказують на особу або предмет. До вказівних займенників відносять this, that, these, those, such та same. Вказівні займенники this та that мають різні форми для однини та множини, а тому узгоджуються з іменниками у числі.

В українській мові не існує чітких правил для передачі віддаленості предметів, тому займенники that / those можуть перекладатися як «цей / ці», так і «той / ті» в залежності від контексту.